До 110-ї річниці з дня народження Олексія Дмитровича Гарькавого
До 110-ї річниці з дня народження Олексія Дмитровича Гарькавого

Поділитися новиною:

До 110-ї річниці з дня народження Олексія Дмитровича Гарькавого

Олексій Дмитрович Гарькавий народився в Дворічній у 1902 році. Юність Олексія пройшла в Туркменії, куди був засланий його батько за участь у революційних виступах.

Наш земляк – герой – прикордонник

До 110-ї річниці з дня народження Олексія Дмитровича Гарькавого

 

28 травня 2012 року  ми відзначаємо День прикордонних військ, які  вдень і вночі , на суші , в повітрі і на морі несуть дозор державних кордонів своєї Батьківщини. Професія прикордонника важка, потребує міцної дисципліни і витримки. На кордоні місце мужнім і сильним людям, які не побояться віддати своє життя за Батьківщину.  Всі ці якості були притаманні нашому земляку герою-прикордоннику Олексію Дмитровичу Гарькавому, ім’я якого носить одна із прикордонних застав в Виборгському районі Санкт – Петербурзької області на кордоні з Фінляндією. Олексій Дмитрович Гарькавий народився в Дворічній у 1902 році. Юність Олексія пройшла в Туркменії, куди був засланий його батько за участь у революційних виступах. Від батька Олексію передалося прагнення до свободи і незалежності , тому будучи сімнадцятирічним юнаком, він бере участь у боротьбі проти білогвардійців, воюючи в частинах особливого призначення.

Службу в прикордонних військах середньої Азії розпочав у 1924 році. З 1926 по 1929 році Олексій Дмитрович навчається в Об’єднаній Середньоазіатській школі імені В.І.Леніна. У 1926 році він вступив до лав ВКП(б) КПРС. Після закінчення школи продовжив службу в прикордонних військах на середньоазіатському кордоні, де був призначений заступником начальника прикордонної застави по політичній частині. Прикордонники відразу ж полюбили цього енергійного і смілого політрука. Олексій Дмитрович був активним учасником Громадянської війни. Приймав активну участь у боротьбі з басмачами .

За героїзм і мужність проявлені при розгромі басмачів в Хорезмі і Бухарі, а також на територіях Південної Туркменії та Киргизії був нагороджений орденом Червоного Прапора в 1929 році , коли він був ще курсантом військового училища. На початок Великої Вітчизняної війни 1941-1945р.р. старший політрук Гарькавий вже був начальником 1-ї комендатури 102-го Виборгського прикордонного загону Ленінградського прикордонного округу. З 28 червня по 5 липня 1941 року Олексій Дмитрович командував оборонними діями при прориві Державного кордону Радянського Союзу фашистськими загарбниками.

Понад тиждень особистий склад прикордонного загону вів безперервні бої з ворожими частинами, які значно переважали в живій силі і озброєнні, але все ж таки штаб комендатури та кілька застав , зосереджених на цій ділянці , були оточені. Загальне командування всіма підрозділами взяв на себе старший політрук Гарькавий Олексій Дмитрович. Він організував кругову оборону, уміло розставив сили, особистим прикладом мужності надихаючи бійців, і не лише він, а і члени його родини: жінка Марія Олександрівна і 17 – річний син Микола  ( 1924 р.н.).

На той час двох доньок Іринку ( 1937 р.н.) і Людмилу ( 1940 р.н.)було відправлено в евакуацію. В дорозі ешелон було обстріляно і одна з доньок загинула. Другу згодом удочерила сім’я в Казахстані, але Марія Олександрівна знайшла її лише в 50-х р.р.

Відрізана від загону, зазнаючи гостру потребу в боєприпасах і продовольчих товарах , група продовжувала відважно боротися. Олексій Дмитрович приймає рішення виходити з оточення. У надзвичайно тяжких умовах, через протоку Рістілахті, по болоту уздовж річки Сурій- Йокі він вивів групу і приєднався до загону.

В серпні 1941 року Гарькавий був призначений  командиром розвідувального батальйону 46-ї Стрілецької дивізії, яка була на той час зосереджена на правому березі Неви і вела активні оборонні бої від Ладожського озера до міського поселенням Невська Дубровка. На лівому березі Неви в цей час йшли кровопролитні бої за Ленінград. Неможна було допустити щоб ворожі війська переправились через Неву. Олексій Дмитрович вимагав від бійців будувати надійні дзоти , які могли б витримати обстріли важкими снарядами. Розпочалась підготовка до форсування Неви з ціллю закріпитися на лівому березі. Але плаваючих засобів, як і боєприпасів було недостатньо. Загрузившись в рибацькі плоскодонки і саморобні плоти, роти направились до лівого берега. Але дістатися його пощастило не всім, адже ворог зустрів їх шквальним кулеметним і артилерійським вогнем, від якого в Неві закипала вода. Ті бійці, які все ж таки дісталися іншого берега. Відразу вступили з ворогом в нерівний бій. Перше форсування Неви багатому навчило наших командирів: необхідна добре спланована розвідка, достатнє забезпечення плавзасобами, навіть були збудовані плоти для переправлення легкої зброї. Сам Олексій Дмитрович проводив багато часу на передньому фланзі, який постійно обстрілювали фашисти.

Всю ніч з 28 на 29 жовтня 1941 року йшов мокрий сніг, але полк готувався до переправи, адже був отриманий наказ вибити на світанку ворога з іншого берега Неви. На світанку 29 жовтня 1941 року розпочалася підготовка до переправи. Гарькавий відрапортував командуванню про повну бойову готовність і наказав розпочинати переправу.

Олексій Дмитрович загинув від розірваної поруч з плотом міни, так і не встигнувши відштовхнутися від берега. Через кілька хвилин Гарькавий лежав біля лісу на березі Неви, а поруч сидів син Миколка,обхопивши голову батька. А на лівому березі підрозділи полку хоробро і самовіддано воювали з ворогом, мстили за смерть свого командира. Події того часу опише згодом в своїй книзі « Несгибаемые» дружина Олексія Дмитровича -старший лейтенант Марія Олександрівна, яка, як і її чоловік, проявила відвагу і мужність в боях з фашистськими загарбниками. Марія Олександрівна  в 1946 році була нагороджена орденом Червоної Зірки.

Від імені Президії Верховної ради СРСР за зразкове виконування бойових завдань, командування на фронті, боротьби з фашистськими загарбниками і виявлену при цьому доблесть і мужність, Наказом по військам Ленінградського фронту № 01175 /н від 23 травня 1942 року майор Гарькавий О.Д. був нагороджений орденом Леніна ( посмертно).

Постановою Ради міністрів СРСР № 1270-559 від 29 листопада 1959 року ім’я майора Гарькавого О.Д. присвоєно одній із прикордонних застав на північно-західному відрізку Державного кордону СРСР.

На заставі, яка знаходиться на кордоні з Фінляндією і вважається однією з найкращих застав носить ім’я нашого земляка пройшли військову службу декілька поколінь дворічан. Серед них: Павло Труфан, Андрій Кобилєв, Віктор Прокопенко, Віктор Зелик, Євген Немченко, Сергій Деркач.

Й донині на заставі імені О.Д.Гарькавого, прикордонні наряди, після отримання наказу на охорону Державного кордону, завжди підходять до пам’ятника О.Д.Гарькавому і віддають честь.

В січні 1964 року ім’ям нашого земляка також названа одна з вулиць  в Ленінграді.

 

 

Web-адреса: dvorichna-rda.gov.ua/news/id/1601 | Переглядів: 607Дата публікації: 12:50 28.05.2012
Пошук
ПУБЛІЧНИЙ ЗВІТ
Консультації з громадськістю
Консультація міністра юстиції України Павла Петренка
Міжрегіональне управління НАДС у Харківській та Сумській областях інформує
...
Анонс подій
Подій не заплановано
Посилання



 

 




Результат пошуку зображень за запитом державний реєстр виборців