ДО ПІДСУМКІВ ОБЛАСНОЇ ПЕРШОСТІ
ДО ПІДСУМКІВ ОБЛАСНОЇ ПЕРШОСТІ

Поділитися новиною:

ДО ПІДСУМКІВ ОБЛАСНОЇ ПЕРШОСТІ

Понад три місяці тривали запеклі змагання обласної першості з футболу серед команд першої ліги, учасником якої десятий рік поспіль був футбольний клуб «Дворічна» із однойменного населеного пункту.

Десятого жовтня було зіграно останній матч поточного календаря. Визначено переможців і призерів, проведено нагородження. Саме час підбити підсумки змагального періоду. На превеликий жаль, фанфари нині звучать не для нас. Команда з Дворічної фінішувала за межами призерів. Більше того, із шести лише команд-учасниць, наша команда за підсумками сезону опинилася на останній позиції. В чому ж причина невдач, які слід зробити висновки і що винести позитивного із цього сезону? Про це піде мова нижче.

         Почнемо, як водиться, із самого початку. Старт нинішнього сезону значно затримався через карантин і дивиною, скоріше за все, стало те, що чемпіонат взагалі стартував. Багатостраждальні змагання зібрали лише шістнадцять команд-учасниць: 10 у вищій лізі і лише 6 у першій. Коротко про організацію змагання. Як на мене, найкращою схемою проведення турніру мала б стати схема з розподілом команд на дві ліги по вісім колективів, або ж, на дві підгрупи за територіальним принципом у єдиній лізі. Але сталося, як не бажалося. Вища ліга отримала повноцінний чемпіонат у два кола, а шість команд першої змушені були грати в три кола. Звісно, що через карантинні обмеження, планова підготовка багатьох команд до сезону не велася. До їх числа потрапили і дворічани, які до останнього вагалися зі стартом у обласному змаганні. Проблем перед стартом добавляла і кадрова ситуація, і фінансова складова, і загальна суспільна ситуація. Порівняно з минулим сезоном, на старті нинішнього у складі команди були відсутні не кілька виконавців, а ціла команда. З різних причин поза грою залишилися Д. Шейгус, О. Захарченко, О. Василець, М. Кісіль, А. Смірнов, А. Бражников, Є. Токар, В. Порада, С. Старіков, Р. Ігнатенко, Р. Каверін, О. Шилов, В. Погребняк, Д. Мичка, а Т. Ільченко отримав травму вже в стартовому матчі і сезон фактично завершив не розпочавши. За таких кадрових втрат, особливо коли мова йде про провідних виконавців, слід впадати у відчай, але не нам, звиклим до життєвих негараздів і труднощів. Команду довелося будувати заново, збираючи по крупинкам. Розрахунок був на тих виконавців, які встигли зарекомендувати себе, як сильні команді гравці, як потужні бойові одиниці. Навколо них і будувалася команда: В. Ткаченко, А. Комісаров, А. Дорошенко, Е. Ключко, І. Коравчук  – мали стати основою нової команди. До колективу повернулися досвідчені А. Бондаренко, О. Карєлов і В. Кононов, які мали додати надійності. Великі надії покладалися на запрошених до команди С. Новікова, І. Ткаченка, В. Мікулу, а згодом і К. Логвіненка, а також А. Долгіх, Д. Гарагана, О. Короткого, Д. Строєва, Д. Сєвєріна, який переніс хірургічне втручання і відновлювався після травми та інших виконавців. Були певні сподівання щодо участі в першості ще деяких виконавців, в тому числі місцевих, але все залишилося на рівні домовленостей. З тим і стартували. Зрозуміло, що про ігрові зв’язки, коли до офіційного старту сезону разом не зібралися і не зіграли, говорити було зайвим. Всі кондиції налагоджували в процесі календарних матчів.

         Старт видався невдалим, як і передбачалося. Зігравши фактично експериментальним складом у Ізюмі, наша команда поступилася суперникам з рахунком 1:3. До речі, протягом турніру саме такий рахунок у зустрічах нашої команди зустрічався найчастіше – п’ять разів (33,3%). А далі, за сприйнятливого календаря, пішла серія невдач. І почалася вона у домашній грі проти сахновщинського «Колоса», коли дворічани двічі вели у рахунку по ходу матчу, але поступилися врешті-решт 2:3. Дома й продовжилася – у напруженій грі проти куп’янського «Металурга», коли долю поєдинку вирішила результативна кінцівка від гостей (0:2). У команди, а особливо у молодих виконавців, а таких, віком до двадцяти років, було семеро, почав формуватися синдром невдах. Виправляти ситуацію, у час, коли команда лише награвала ігрові зв’язки, було вкрай важко. І в першому колі дворічани спромоглися лише на одну виїзну нічию з «Енергетиком» (0:0). Не краще складалися справи у команди і в другому колі – знову лише один заліковий бал і знову, за іронією долі, проти слобожанців, але тепер вдома – 2:2. Нарешті, найкращим здобутком команда відзначилася у третьому колі, коли здобула відразу дві перемоги поспіль і мала непогані шанси залишити неприємну останню позицію. У красивому стилі наша команда вдома переграла ізюмський «Крем’янець» (4:2) і окрилена успіхом перемогла «Колос» у гостях, що вдавалося не багатьом (3:1). Зважаючи на дострокове завершення першості «Колосом» (два невиїзди у останніх турах), ФК «Дворічна» мав нагоду піднятися на п’яту сходинку. Для цього у двох заключних матчах потрібно було здобути три очки, для впевненості. Можна було й одне, але за умови програшу в іншому матчі з мінімальним рахунком. Одна з ігор виявилася провальною – у гостях з «Металургом». Взагалі, це був один із двох матчів за сезон, які наша команда повністю провалила (1:7 – у Куп’янську і 0:4 – у Сахновщині). І на те були вагомі причини. Тож розрахунок був на успішне завершення сезону в домашньому матчі у грі проти «Енергетика». Для дворічан то був своєрідний фінал сезону. З огляду на ситуацію, перемога на фініші сезону і п’яте підсумкове місце було б, як мовиться, за щастя, хоча і невдачею. Але, «енергетики», які до останнього туру вели боротьбу за «бронзу», вибороли перемогу у надзвичайно напруженому матчі (2:1). Взагалі, з усіх програних дворічанами матчів, у більшості була боротьба, де доля протистоянь вирішувалася, як кажуть шахісти, на прапорцю. Судіть самі: відразу чотири поєдинки ми програли з рахунком 1:3, двічі поступилися з рахунком 0:2, і по одному разу завершили матчі, програвши 0:1, 1:2 і 2:3. Плюс дві невдалі провальні гри. Тож і виходить, що у всіх матчах, окрім двох, була боротьба. А для загального успіху нашій команді не вистачило де досвіду, де зіграності, де фізичних кондицій, де порозуміння, а де просто спортивного фарту і вдачі. Словом, команда будувалася і зігравалася. У нинішньому футбольному році в команді дебютували досвідчений С. Новіков, а також молоді футболісти О. Короткий, Д. Гараган, І. Ткаченко, В. Мікула, К. Логвіненко. Більше ігрового часу в поточному сезоні отримували колишні резервісти А. Долгіх, А. Шепілов, Д. Строєв, С. Кутько, А. Азізов. 

У підсумку, в п’ятнадцяти поєдинках наша команда здобула дві перемоги, два матчі завершила внічию і одинадцять разів програла. Сімнадцять м’ячів забила і тридцять вісім пропустила, набрала у доробок вісім очок. Звісно, багато пропустили і мало забили. Але ж, більше забитих м’ячів, ніж у ФК «Дворічна», мають лише лідери – «Металург» і «Цементник». Решта команд мали ще гіршу результативність. Проблемною залишається надійність у захисті і надійна гра воротаря, де цього сезону повноцінно дебютував А. Долгіх, але, на превеликий жаль, сезон завершував із важким пошкодженням руки і не міг повноцінно допомогти команді зберегти ворота у недоторканості. Хоча гра у окремих епізодах та матчах була на користь команді. Словом, до тих кадрових проблем, що були на старті, додалися травми поточного сезону – Долгіх, Карєлова, Ільченка, Сєвєріна, Шепілова, Бондаренка, які у повній мірі не змогли допомогти команді у досягненні результату. Довелося навіть у спішному порядку залучати для участі воротарів-ветеранів О. Халімоненка та І. Бойка, за що їм окрема вдячність. Протягом сезону у складі команди забивали дев’ять виконавців, серед яких кращу результативність продемонстрував С. Новіков (4 м’ячі, в т.ч. один з пенальті). Також до списку голеадорів нинішнього сезону увійшли: Е. Ключко та І. Ткаченко – по 3 м’ячі, В. Кононов – 2 (1 з пенальті). А. Дорошенко, Д. Сєвєрін і К. Логвиненко – по одному забитому м’ячу, Т. Ільченко і С. Комісаров – по одному  забитому м’ячу з пенальті. Середня результативність команди у іграх склала 1,13 гола за гру. Приємно відзначити, що наприкінці сезону, із лав ФК «Дворічна» запрошення до команди майстрів вищого українського ешелону ФК «Александрія» U-19 отримав півзахисник Іван Ткаченко. Протягом сезону команда краще виступала у домашніх іграх, де відмічається щільність результатів. На власному полі наша команда здобула одну перемогу (4:2), одного разу зіграла внічию (2:2) і п’ять поєдинків програла, але які то були матчі(!) - 2:3, 0:2, 0:1, 1:3, 1:2, маючи у іграх різницю забитих і пропущених м’ячів 10 – 15. У гостях грали майже аналогічно, але забагато пропускали – не вистачало впевненості, концентрації, підтримки уболівальників, налаштування на гру після тривалих переїздів. У гостьових поєдинках маємо одну перемогу (3:1), одну нульову нічию і шість поразок, але більш суттєвих – 0:2, тричі по 1:3, 0:4 і 1:7. Різниця м’ячів при цьому неприємна: 7 – 23. Та якщо опустити результати двох провальних поєдинків у гостях (0:4 – у Сахновщині і 1:7 – у Куп’янську), маємо не такий вже й плачевний здобуток.  Можна навіть сказати, сприйнятливий гостьовий результат. Але все ж, чогось та не вистачало – і в домашніх іграх, і у виїзних. Втім, решта поєдинків, за виключенням двох згаданих, були щільними у підсумку і пройшли у напруженій спортивній боротьбі. Протягом сезону у іграх першості було задіяно 28 футболістів, десятеро з яких не провели і половини матчів (від одного до п’яти поєдинків), а кістяк колективу склали 15 футболістів, які провели за сезон від 9 до 14 поєдинків, ще троє зіграли половину матчів. Середній вік гравців «кістяка» – майже 26 років. Прекрасний вік для футболістів. Але, маємо в цьому аспекті дисбаланс, із п’ятнадцяти виконавців шестеро – молоді гравці до 20 років і п’ятеро – вікові гравців, ветерани віком за тридцять, де двом – майже по сорок років. От і маємо свого роду експеримент, пов'язаний із зміною поколінь. Але це до слова, бо процес зміни поколінь у спорті подія неминуча. І, як правило, проходить вона в більшості випадків болісно і з втратами. Хотілося б вірити, що курс футбольного клубу «Дворічна», направлений на залучення до гри молодих вихованців районної школи футболу і поступового омолодження складу, правильний і дасть свої плоди вже у недалекому майбутньому. От тільки б зберегти команду й ігровий склад і не втрачати, а здобувати і рухатися вперед.

Провівши аналіз виступу команди, до негативних моментів поточного  можна віднести: загальну негативну суспільну ситуацію, велику ротацію ігрового складу, порівняно з минулим сезоном; змазану підготовку до старту турніру, пов’язану із карантином; епідемію травм, яка спіткала нашу команду зі старту; проблеми з комплектацією ігрового складу, де маємо молодих і надто досвідчених вікових гравців, але не маємо «золотої середини»; вкрай незадовільне і надто слабке фінансування команди, яке не дозволяє залучити до клубу провідних гравців, а залишає надію на комплектування лише за рахунок власних вихованців, яких не так вже й багато, а рівень гри багатьох юних не відповідає рівню обласних змагань. Тож маємо, як говорив класик, те, що маємо. Без капітальних фінансових вливань ми не зможемо нарівні боротися з лідерами. На голому ентузіазмі, як відомо, далеко не заїдеш. Тож і доводиться сподіватися лише на кращі часи і на те, що на розвиток спорту таки звернуть більш прискіпливу увагу. Але при всіх негараздах, є свої й позитивні моменти і їх не мало. По-перше, щороку у команді дебютують юні вихованці районної школи футболу. От тільки біда, життєві обставини змушують багатьох з них шукати кращої долі на заробітках в інших регіонах, а то й країнах. В такій ситуації доводиться розраховувати лише на тих, хто залишається на місці, а це не завжди кращі футболісти. До плюсів віднесемо також покращення результату у третьому колі, що свідчить про те, що команда таки зігралася і набула необхідних для командного виду спорту зв’язків. Про те, що у команди був потенціал, і неабиякий, свідчать гра і результати. Третій результат по результативності, хоча і слабка, але також втіха і певна надія та сподівання на краще. А головним мірилом у виступах команди є любов і підтримка вболівальників. Порозуміння з прихильниками, любові, шаленої підтримки і взаємної поваги протягом сезону вистачало. Навіть у окремих виїзних матчах. Що не кажи, футбол на Дворічанщині люблять і за це шанувальникам велика вдячність.

Окремі слова вдячності хочу сказати на адресу тих, хто протягом багатьох років залишається разом з командою і підтримує фінансово. Протягом сезону фінансову допомогу для участі команди у обласних змаганнях надали керівники сільськогосподарських підприємств О.Ф. Шишкунов, В.І. Лебединський, І.П. Хавелов, Т.М. Джумалієва, А.Ж. Мкртчян, В.В. Акулов, О.П. Вініченко, Дворічанська селищна (т.в.о. голови Л.В. Левченко) і Тавільжанська сільська ради (голова М.І. Тритяк). Також протягом сезону для оплати харчування спортсменам і оплати перевезень автотранспортом були використані кошти районного бюджету. Як відомо, з миру по  нитці – голому сорочка. Тільки завдяки спільним зусиллям ми й досі залишаємося на плаву, хоча пливти, скажу вам відверто, все важче і важче. Нині спорт вимагає великих капіталовкладень і футбол не є виключенням. Автотранспорті послуги, придбання спортивної форми та ігрового інвентарю, турнірні внески, підготовка спортивних майданчиків, організація та проведення матчів, оплата арбітражу, оплата на харчування гравцям тощо – ось далеко не всі статті витрат коштів. Коштів, як на мене, чималих. Але, якщо брати в масштабах району, комплексно – мізерних. І часом стає смішно від того, які відмовки знаходять окремі керівники, щоб тільки не допомагати фінансово і не дбати про розвиток спорту. Прикро і гірко від того, що працюєте і заробляєте кошти на нашій землі, за рахунок наших людей, а віддавати - зась. Як на мене, краще вкладати кошти у здоровий спосіб життя і в наше здорове майбуття, аніж потім витрачати їх на лікування хворих. Тож закликаю всіх небайдужих думати про завтрашній день, підтримувати спорт, давати можливість молоді розвиватися і займатися улюбленою справою, рухатися вперед і досягати нових висот. Наш район за його межами знають здебільшого за спортивними здобутками. Спортсменів впізнають, про них говорять, ними захоплюються, їх досягненнями пишаються. А імена провідних спортсменів промовляють із особливою гордістю і пієтетом. Тож підтримуйте, не соромтеся і отримаєте натомість вдячність і повагу представників спорту.

Насамкінець хотілося б побажати всім нам благополуччя і скоріше пережити незрозумілу ситуацію, що склалася навколо. Так, як було раніше, вже ніколи не буде. Тож саме час подбати про майбутнє, закласти міцний фундамент у завтрашній день. Терпіння всім нам, порозуміння, віри у краще, стабільності і достатку, а з ними – нових здобутків для рідного краю, для всіх нас, для майбутніх поколінь. З вірою у краще і з великою повагою до людей спорту, добровільних помічників, спонсорів та меценатів

Віктор Каща

Альбом: ДО ПІДСУМКІВ ОБЛАСНОЇ ПЕРШОСТІ
Web-адреса: dvorichna-rda.gov.ua/news/id/13274 | Переглядів: 717Дата публікації: 10:33 19.10.2020
Пошук
ПУБЛІЧНИЙ ЗВІТ
Консультації з громадськістю
Консультація міністра юстиції України Павла Петренка
Міжрегіональне управління НАДС у Харківській та Сумській областях інформує
...
Анонс подій
Подій не заплановано
Посилання



 

 




Результат пошуку зображень за запитом державний реєстр виборців